Вплетают дни теней оттенки
В пряди сепий.
Они струятся сквозь обыденные сны.
На тон приземистее проза пробуждений.
Деревья тоже тень волны перенимают,
И даже кажется ,что тучами клюют
Твой подоконник.
В дождей нейтральных дни
Волна нейтральная из проз
ambient noise
поможет победить страх повторений.
Заменой фобии вздыхать не о себе
на полный взмах раскрывшейся груди.
Тем и утешен,
придыханьем (не на людях),
Играя мельком сокровенно в скрытый взгляд,
распространившейся повсюду паранойи
оттенка сепий.


Oeri

Сепія

Дні заплітаються
волоссям кольору сепії.
Воно струмениться крізь буденні сни,
ще більш буденні пробудження.
Навіть Дерева переймають
шум хвилястих пасм
у дні, коли здається,
що хмари дзьобають твоє підвіконня.
У дні нейтральних дощів.
Хвилі
нейтральних
проз
[ambient noise]
допомагають перемогти страх перед
однаковістю.
Натомість завжди
стає лячно ніяково
вдихати на повні груди.
Тому й тішишся напівподихами,
(не на людях) граєшся напівпоглядами
з усеохопною параноєю
кольору сепії.

Возможно – возраст дает о себе знать. Сепия приносит теплые спокойные оттенки. Но ассоциировать сепию с паранойей - если только из уважения к чистоте перевода:) Кстати, не совсем понятна третья строка. Кто «она»? - До этого все существительные были во множественном числе. Или это уже проза?