*
Кружит снежинок колкий хоровод,
Опять в твоих глазах разлуки лёд,
Не вырваться из призрачных оков,
Бесплотен сон, как лёт полярных сов,
Бесцветен наст и безнадёжен крик,
Плывёт над городом луны прозрачный лик,
И где-то одинокий человек
Под ледяным дождём врастает в снег
Последний уголёк погас в золе,
И чашка кофе стынет на столе,
Снежинки падают на дно твоих очей,
Ты - не моя, а я давно - ничей.
Забудь про наши детские грехи,
Ты знаешь - это вовсе не стихи,
Я просто на язык банальных слов
Перевожу изнанку наших снов….
*
Перевод с украинского
Лузановский Юрий Алексеевич
сніжинки падають на дно очей,
задумливо кружляють у душі твоїй.
Властива, нам з тобою, заметіль
вона єдина десь у забутті.
Вона єдина радість і печаль,
розбите серце і назрілий жаль,
велика рана, що веде до сну…
та очі, знову, бачуть в ній твою красу.
та серце, знову, зігріва печаль,
думки летять несамовито вдаль…
і, щось велике вирива сльозу
(правдиву, людяну, просту)…
Сніжинки падають на дно очей,
на філяжанку кави і на спід ночей,
на простір за вікном та на віки…
на наші молоді роки…
http://arifis.ru/work.php?action=view&id=3911&topic=1
|