Літнє завершення попливе
над просмоленими дорогами
і заволоче млявих метеликів
чорним і старим запахом сонця,
таким терпким, що навіть антрацитова пітьма
зі слідами кропиви і птахами на плечах
не оберне його у вітер -
а тільки пальцями помне.

Останнім місяцем йтиме повз вікна
задушлива тіснява дерев,
і такі як ти здуватимуть куряву
з облич один одного
у новому передчутті серйозності.
Закінчення слів зависнуть
поміж їхніх розтулених вуст,
доки хтось не позбирає ті літери
у поцілунку, щоб не перестигли,
і не покаже у той бік, звідки
осінь вже йде
на ящірці бурштиновій верхи.

осінь вже йде
на ящірці бурштиновій верхи.

ой как удачно с ящерицей получилось...
Вы, знаете, именно она - движение, юркость, вечный комплекс - оставленного хвостика, и этот потрясающий рисунок на чешуйках - которые так напоминают листву..но гармонически уложенную на спине..

Здорово...это можно считать официальной заявкой мовы на вступление осени в свои права..

Недавно увидел мелированную берёзу...
Вся зеленая и лимонно - желтая прядь..Потрясающее сочетание. Природа не намекает, она рассказывает...это уже близко..

Мелодика языка, самого по себе очень певучего - в сочетании с осенью как колыбельная в предзимье...

А ящерка- явная удача!